Особиста підписка і робоча працюють на одному ноутбуці одночасно. У кожної свій вхід, свій ліміт і свої скіли. Розділяє їх один рядок у ~/.zshrc.
У мене два акаунти Claude Code: особистий і корпоративний, виданий на роботі. Раніше доводилося виходити з одного, щоб зайти в інший. Тепер це дві команди в сусідніх вікнах.
Коротко. Claude Code тримає все своє в каталозі
~/.claude. ЗміннаCLAUDE_CONFIG_DIRвказує на інший каталог — і це другий, незалежний примірник: свій вхід, свій ліміт, своя історія, свої скіли та плагіни.
Аліас із CLAUDE_CONFIG_DIR
Аліас живе в ~/.zshrc — файлі, який zsh читає щоразу, коли ви відкриваєте термінал. Відкривати його редактором не обов’язково: скопіюйте команду нижче цілком, вставте в термінал і натисніть Enter. Вона допише рядок у кінець файлу і одразу підхопить його в поточній сесії.
cat >> ~/.zshrc <<'EOF'
# Additional Claude Account
alias claude-work='CLAUDE_CONFIG_DIR="$HOME/.claude-work" claude'
EOF
source ~/.zshrc
Лапки навколо EOF тут важливі: без них $HOME підставиться одразу, і у файл потрапить ваш шлях замість змінної.
Далі два кроки:
claude-work— каталог~/.claude-workствориться сам.Увійти в другий акаунт на екрані, який він покаже.
Екран входу з’являється не тому, що злетіла сесія, а тому, що в цьому каталозі її ніколи не було.
Є сенс зробити явними обидва аліаси, а не лише другий: поки один профіль лишається «просто claude», його легко запустити не думаючи.
Що розділяється між профілями, а що лишається спільним
| Що розділяється | У кожному каталозі |
|---|---|
| Авторизація | свій запис у Keychain |
Глобальний CLAUDE.md |
свій — у робочому в мене його просто немає |
| Скіли | свої: 40 проти 28 |
| Плагіни та маркетплейси | свої |
| Особисті MCP-сервери | свої, всередині .claude.json |
| Історія і транскрипти | свої: 2,9 ГБ проти 170 МБ |
| Рішення про довіру до тек | свої |
Спільним лишається все, що лежить у самому репозиторії: .claude/settings.json проєкту, його CLAUDE.md, його .mcp.json. Вони прив’язані до коду, а не до акаунта, і працюють однаково в обох профілях.
Авторизація розділена глибше, ніж здається: на macOS токени лежать не в каталозі, а в Keychain — по окремому запису на кожен профіль.
У кожного акаунта свій ліміт
Дві підписки — два незалежні лічильники. Вичерпали тижневий ліміт на робочому акаунті — особистий стоїть недоторканим, і можна просто перейти в сусіднє вікно. Залишок за поточним профілем показує /status.
Ліміт прив’язаний до акаунта, а не до машини: офіційна довідка уточнює, що він «спільний для Claude і Claude Code, тобто вся активність в обох інструментах рахується в один і той самий ліміт». Тому два каталоги під одним акаунтом спільний ліміт не подвоять — але їм знайдеться інша користь, і про неї нижче.
Бонус: різні набори скілів
Входити в різні акаунти необов’язково. Два каталоги можна завести й під один — і отримати два набори скілів, плагінів і MCP-серверів. Робочі інтеграції не миготять в особистих проєктах. Ліміт у цьому разі спільний: акаунт же один.
Як перенести роботу між профілями
Сесії лежать усередині каталогу профілю, тому другий профіль не покаже історію першого у своєму списку, і --resume її не знайде.
Але переносити нічого й не треба. Транскрипт — це звичайний JSONL-файл за шляхом ~/.claude/projects/<шлях-проєкту>/<session-id>.jsonl. Досить узяти session-id з першого профілю, а в другому показати на цей файл пальцем: дати повний шлях і попросити прочитати. Claude Code вміє читати файли — він підніме історію розмови й продовжить з того місця, де ви зупинилися.
Відновленою сесією це не стане: контекст приходить як прочитаний файл, а не як продовження попередньої розмови. Але переказувати заново, що ви робили останні дві години, не доведеться.
Дві підписки, один ноутбук, нуль повторних входів. Усе тримається на одному рядку в ~/.zshrc.
Ще про те, як я розбирався з інструментами на Mac: NTFS без драйвера. І заміри до 48 кадрів, згенерованих для аватара.